Процедура рецензування статей

  1. Рукопис статті, що надходить електронною поштою на адресу редакції: dec_history@kpnu.edu.ua, подається головному чи відповідальному редактору, що призначає рецензентів.

  2. Рецензенти отримують бланк оформлення рецензії статті.

  3. Рецензенти розглядають статтю за такими аспектами:

  • відповідність змісту статті темі, заявленій у назві;

  • відповідність змісту статті тематичним напрямкам збірника;

  • новизну тексту статті;

  • доцільність публікації статті з урахуванням актуальності теми та інтересу для широкого кола читачів;

  • позитивні сторонни та недоліки статті.

  1. Термін рецензування – 1 місяць.

  2. Процедура рецензування є анонімною як для рецензента, так і для авторів і здійснюється двома незалежними рецензентами (подвійне «сліпе» рецензування).

  3. Рецензенти повинні дотримуватися вимог до етики у наукових публікаціях Комітету з етики в публікаціях (Committee on Publication Ethics) і бути об’єктивними та неупередженими.

  4. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його наукова кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених у рукописі, він має повернути рукопис.

  5. Рецензент завжди має об’єктивно оцінити якість рукопису, його теоретичну частину, інтерпретацію й виклад матеріалу, а також врахувати, якою мірою зміст статті відповідає усталеним науковим і мовно-стилістичним стандартам.

  6. Рецензент має враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли наданий йому рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою його роботою. Якщо є сумніви, рецензент має відразу повернути рукопис без рецензії, зазначивши про зіткнення інтересів.

  7. Рецензент не має права оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв’язки, якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про публікацію рукопису.

  8. Рецензент має поводитися з рукописом, який підлягає рецензуванню, як з конфіденційним документом: не показувати рукопис іншим особам, не обговорювати його з іншими колегами за винятком особливих випадків, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.

  9. Рецензенти мають чітко пояснити й аргументувати свої міркування щодо статті, щоб редактори й автори зрозуміли, на чому базуються їхні зауваження. Будь-яке твердження про те, що певні спостереження, висновки, аргументи тощо були вже раніше опубліковані, має супроводжуватися покликанням на відповідне джерело.

  10. Рецензент має відмічати будь-які випадки недостатнього чи некоректного цитування авторами робіт інших учених, які мають безпосереднє відношення до статті, що рецензується, а також враховувати зауваження по недостатньому цитуванню автором рукопису власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені.

  11. Рецензент має звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого друкованого органу.

  12. Рецензенти не мають права використовувати чи розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даній статті, якщо на це немає згоди автора.

  13. Рецензенти повертають рукопис статті з ґрунтовною рецензією, в якій розкрита актуальність проблеми, позитивні сторони дослідження та вказані недоліки. Рецензія закінчується чітким висновком: «До друку» або «На доопрацювання», або «Не рекомендується до опублікування» (з обґрунтуванням причини відхилення).

  14. Якщо один рецензент дав позитивну рецензію на статтю, а інший – негативну, стаття направляється до третього рецензента для винесення остаточного рішення.

  15. У разі необхідності доопрацювання статті, рукопис повертається автору із зазначенням недоліків. Після доопрацювання автор повторно направляє статтю до редакції, а рецензент повторно перевіряє виправлення зауважень і надає новий висновок.

  16. Після рекомендації рецензента статті «До друку» рукопис подається на засідання редакційної колегії для затвердження змісту поточного номера збірника, в якому рекомендується до опублікування.