Збірник включено до категорії “Б” переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук за напрямком «Історичні науки» (наказ МОН України №409 від 17.03.2020 р.)
Видання зареєстроване у міжнародних наукометричних базах Index Copernicus, Google Scholar.
Тематичні рубрики збірника наукових праць: всесвітня історія; методологія історії, історіографія та джерелознавство; середньовічна та ранньомодерна історія України; нова і новітня історія України. До друку приймаються також бібліографічні та джерелознавчі огляди, рецензії на нові видання.
1.До друку приймаються статті докторів наук, кандидатів наук, молодих науковців (ад’юнктів, аспірантів, здобувачів), а також інших осіб, які мають вищу освіту та займаються науковою діяльністю.
Редакційна колегія не розглядає статті описові та оглядові, а також такі, що не становлять загального інтересу й не містять значущих висновків. Кожна стаття обов’язково проходить перевірку на плагіат. Редколегія та незалежні рецензенти здійснюють внутрішнє та зовнішнє рецензування усіх статей та приймають остаточне рішення щодо їх публікації. Публікація відбувається з урахуванням дат подання статті та завершення рецензування. У результаті стаття може бути рекомендована до друку, повернена для доопрацювання або відхилена. В одному випуску можна публікувати не більше однієї статті одного автора. Редколегія залишає за собою право на редагування та скорочення статей. Передрук матеріалів збірника дозволяється лише з дозволу автора і редакції.
Виклад статті повинен бути чітким, стислим, текст літературно опрацьовано без повторень. Автор статті відповідає за достовірність викладеного матеріалу, за належність даного матеріалу йому особисто, за правильне цитування джерел та посилання на них.
Статті, оформлення яких не відповідає вказаним вимогам, не приймаються до друку.
2. Вимоги до оформлення
Обсяг статті – 8-20 сторінок (16 000 – 40 000 друкованих знаків із пробілами) (шрифт – Times New Roman, кегель – 14, міжстрічковий інтервал – 1,5, поля – усі 2 см, абзац – 1 см). Форматування абзаців за допомогою інтервалів (пробілів) чи табуляції неприпустимий.
Індекс УДК (універсальний десятинний класифікатор) розташовують перед заголовком статті, окремим рядком, у лівому верхньому куті. Визначає індекс УДК автор.
Відомості про автора (авторів) вказують англійською та українською мовами після індексу УДК (команда – вирівнювання по ширині тексту) із зазначенням прізвища та імені, наукового ступеня і вченого звання, посади, місця роботи, повної адреси, e-mail кожного співавтора; рядком нижче – номеру ORCID (http://orcid.org/), номеру ResearcherID (http://www.researcherid.com/), Scopus-Author ID (зазначається при наявності індексованих публікацій у Scopus) та вказівкою DOI (присвоюється редакцією). Усі відомості наводять у називному відмінку. Ім’я автора (авторів) виділяють жирним та курсивним накресленням, інші відомості – лише курсивом. Подається українською та англійською мовами. Номер ORCID, ResearcherID та Scopus-Author ID визначає автор.
Заголовок статті. У назві бажано не використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Великі літери, окремий абзац без відступів першого рядка з вирівнюванням по центру. Подається українською та англійською мовами.
Анотація подається українською та англійською мовами (не менше 1 800 символів із пробілами у кожній анотації). Анотація подається згідно з вимогами наукометричних баз як структурований реферат, і повинна містити такі виділені елементи: мета роботи, методологія, наукова новизна, висновки.
Ключові слова – слова з тексту матеріалу, які з точки зору інформаційного пошуку несуть змістовне навантаження. Ключові слова подаються у називному відмінку, загальна кількість ключових слів – не менше трьох і не більше семи, подаються українською та англійською мовами.
Основна частина статті повинна містити такі структурні елементи: постановка проблеми; аналіз останніх досліджень і публікацій; мета статті; виклад основного матеріалу; висновки і перспективи подальших розвідок цього питання. Усі частини статті повинні бути виділені.
Список використаних джерел і літератури. Згідно з вимогами МОН України до наукового фахового видання та міжнародними стандартами наукових публікацій, слід подавати два окремі списки використаних джерел і літератури:
1) перший, «Список використаних джерел і літератури», формують у алфавітному порядку, без нумерації, мовою цитованих джерел, спочатку кирилицею, потім латиною;
2) другий, «References», необхідний для коректного індексування посилань статті наукометричними та пошуковими системами; він дублює перший список латиною та наводить кириличні джерела у транслітерованому вигляді (http://www.slovnyk.ua/services/translit.php) та перекладі (назви дослідження автора). Для транслітерації російського тексту – систему Держдепартаменту США (http://shub123.ucoz.ru/Sistema_transliterazii.html). Список формують у алфавітному порядку латиною без нумерації.
Якщо цитоване джерело має назву англійською мовою (наприклад, стаття в науковому журналі), для правильного цитування необхідно вказувати саме його.
Обидва списки необхідно оформлювати за міжнародним бібліографічним стандартом APA (http://www.apastyle.org/).
У списку References не дозволяється використання кириличних символів, тому посилання в другому списку обов’язково мають бути оформлені латиною. Для перевірки наявності кириличних літер у латинському тексті (і навпаки – латинських у кириличному) можна скористатися будь-якою програмою (http://aruseni.alwaysdata.net/layouthighlight/). Після автоматичного транслітерування необхідно перевірити правильність отриманого результату і внести необхідні корективи. У списку літератури назви робіт на мовах, де використовуються нелатинізовані алфавіти, повинні бути перекладені англійською та поміщені у квадратних дужках; назви джерел повинні бути транслітеровані, у кінці слід вказати мову оригіналу у квадратних дужках.
Назви періодичних видань (журналів) треба наводити відповідно до офіційного латинського написання за номером реєстрації ISSN, які легко знайти на сайті журналу або в будь-якій науковій онлайн-базі.
Список використаних джерел і літератури необхідно готувати СУВОРО зі встановленими вимогами. На всі літературні джерела в статті повинні бути посилання. Посилання на літературу слід подавати за допомогою не номерних, а дужкових посилань – шляхом вказування прізвища автора та року роботи у дужках, відділяючи номер сторінки комою (Кентій, 1999, с. 56). Архівні джерела у тексті розкриваються повністю: (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 31, спр. 4, арк. 89).
3. Додаткові вимоги до тексту статті.
– кожну абревіатуру (або скорочення) слід уводити в текст у дужках після першого згадування відповідного повного словосполучення і лише потім нею можна користуватися;
– на всі таблиці й рисунки давати посилання в тексті статті;
– усі таблиці повинні мати заголовки (над таблицею, окремим абзацом тексту, без відступу, напівжирний);
–рисунки мають супроводжуватися підписами (під рисунком, окремим абзацом, напівжирний, вирівнювання за центром, без відступу; підпис не має бути елементом рисунка); нумерувати рисунки за порядком посилань у тексті.
– між словами ставити тільки один пробіл;
– розрізняти тире (–) та дефіс (-). Дефіс – це знак, що з’єднує частини складних слів. Під час друку має позначення маленької горизонтальної рисочки (-), та не відокремлюється пробілами від слів. Тире – це розділовий знак, що вживається для позначення прямої мови, пауз, перед це (це є), оце, то, ось (це) значить. Тире у тексті обов’язково з обох боків відділяють пробілами;
– не відділяти від попередньої цифри знак градуса, мінути, секунди, процента (25°; 5′; 30”; 77%);
– відділяти нерозривним пробілом (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift+Пробіл) знаки і літери на означення томів, частин, параграфів, пунктів, номерів сторінок тощо від наступної цифри (Т. 7; ч. 23; § 5; № 34; С. 28–30); загальноприйняті позначення одиниць виміру від попередньої цифри (45 пуд.; 150 грн;32 км; 6 млн; 45 тис.);
– відділяти нерозривним пробілом ініціали та прізвище (В. А. Лавренов); скорочення після переліків (типу і т. п., і т. д.), перед іменами та прізвищами (п. Наталка, ім. В. Винниченка), перед географічними назвами (м. Кам’янець-Подільський, с. Моринці, р. Дністер);
– скорочення типу 80-ті, 2-го друкувати через нерозривний дефіс (одночасне натискання клавіш Сtrl+Shift+Дефіс);
– лапки використовувати парні лапки («»);
– апостроф має виглядати так – ’ ;
– дати подавати через тире з пробілами. Перед скороченнями р., рр., ст. ставити нерозривний пробіл. Якщо дати наводити в дужках, то «рр.» не писати (1861 р., 1945 – 1947 рр., (1945 – 1947), ХV – XVIII ст.). У сполученнях на означення десятиліть між датами ставити тире з пробілами: 40-х – 50-х рр., 1940-х – 60-х рр. Роки, що не збігаються з календарними, подавати через похилу риску (1997/98 навчальний рік; 2012/13 бюджетний рік);
– часові та числові інтервали оформляти через тире без пробілів (липень–серпень; 36–44);
– у цифрових даних, що включають більше п’яти цифр, після кожних трьох цифр ставити нерозривний пробіл (13 255; 457 357;46 532,5 кг.).